Когда уходят Старые друзья,
я понимаю -их забрал Создатель.
Вопросы задавать не вправе я.
Он зажигает,
Он и тушит факел.
Я в памяти их лица берегу,
Их доброту, доверие, участье.
И только об одном
спросить могу
Саму себя - за что мне было счастье?
Да ни за что, а просто… просто так!
Их мне на время отпустило небо.
Хвала Творцу, который к людям благ.
Хвала Ему за бесподобный жребий!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо Надюша. Какое утешение для меня этот стих. Буквально на днях схоронила двух своих старых подруг. Одну школьную, одну бывшую коллегу....Так надеюсь на встречу там, у Господа. Комментарий автора: Господь посылает сходные переживания, чтобы мы могли утешать друг друга тем утешением, которое получали от Него.Спасибо, что зашли.Храни Вас Господь.
Ирина
2016-04-19 06:08:19
Спасибо Богу за такую глубокую веру! Только имея ее можно писать о смерти с таким твердым упованием и непоколебимой уверенностью в правильности Божьего решения и принятия всего, что исходит от Его рук, даже смерть. Спасибо!!! Вдохновения от Бога на новые произведения!
Ирина
2016-04-19 06:08:31
Спасибо Богу за такую глубокую веру! Только имея ее можно писать о смерти с таким твердым упованием и непоколебимой уверенностью в правильности Божьего решения и принятия всего, что исходит от Его рук, даже смерть. Спасибо!!! Вдохновения от Бога на новые произведения!
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
